«Бгаґавад-ґіта» (букв. «Пісня Бога») – це квінтесенція духовної мудрості Ведичної літератури, один із найвеличніших філософсько-поетичних творів і водночас одна з основних священних книг світу. У ній Сам Господь, Шрі Крішна, даючи настанови Своєму близькому супутникові Арджуні, розкриває власну природу, а також природу і призначення людини й описує способи досягнення істинної досконалості та успіху в житті.
Автор «Бгаґавад-ґіти як вона є» – Його Божественна Милість А. Ч. Бгактіведанта Свамі Прабгупада – належить до духовної традиції, першим учителем у якій є Сам Крішна. Завдяки зусиллям Прабгупади і його послідовників учення «Бгаґавад-ґіти» тепер відоме в найрізноманітніших кутках Землі.
Іван Франко писав про Ведичну літературу: «Староіндійське письменство, зложене головно в прастарій »святій« мові, званій санскритом, належить до найдавніших і найбагатших скарбівень людського духу і людської цивілізації».
«Короткий нарис історії староіндійського (санскритського) письменства»
Леся Українка перекладала вибране з «Бгаґавад-ґіти»: «Крішна розказує Арйуні, князю з родини Панду, про себе і про своє втілення: »Я початок і кінець всього світу. Нема нічого біль- шого від мене; на мені тримається все, як перли на реміні"«.
»Стародавня історія східніх народів"